Это была та ночь, когда я решила нарушить все свои принципы и заняться тем, о чем раньше даже не задумывалась. Я хотела купить шишки марихуаны и попробовать, что это такое. Но чтобы не делать этого одна, решила знакомиться с соседями, которые тоже были в этой теме.
Вечером мы собрались в моей квартире, у меня уже были закладки на этот случай. После пары бутылок геро и нескольких бокалов пунша, решила приступить к основной части вечера. Мои новые знакомые достали свои сумки с наркотиками и предложили выбрать, что мне подходит больше всего.
Сидя на диване, я разглядывала разные сорта и марки, которые они принесли. Было много всего - шишки, таблетки, порошок, но мой выбор остановился именно на шишках марихуаны. Я прокатила одну шишку в руках, она была плотной и ароматной. Мои новые друзья похвалили мой выбор и сказали, что я не разочаруюсь.
Мы сели вокруг стола, на котором была разложена вся наша коллекция наркотиков. Я распрямилась, вдохнула глубоко и аккуратно смолотила шишку. Затем я закатила ее в бумажку, приложила фильтр и запустила ее в дело. Соседи улыбнулись и подняли руки вверх, славя мой первый раз.
Будучи начинающей, я не сразу почувствовала эффект. Мы сидели, разговаривали и слушали музыку. Время шло, и я начала постепенно проваливаться в кайф. Чувство расслабления охватывало меня с каждой минутой.
Однако, наш план провалился, когда кто-то из соседей заметил, что у нас не хватает алкоголя. Все встали и отправились на поиски пунша. Они также не забыли прихватить с собой дополнительные закладки на случай, если мы захотим продолжить вечеринку.
Мы вернулись с напитками и продолжили наши эксперименты. Я начала пробовать другие наркотики, а кто-то из соседей прокололся и сделал интраназальное введение. Эмоции бурлили, а мои новые друзья стали все более эйфоричными и накатились.
Вся комната наполнена невероятными ощущениями, я уловила самый настоящий прокол. Мы танцевали, смеялись и создавали новые воспоминания, которые навсегда останутся в нашей памяти. В этот ночной момент все проблемы и факапы казались несущественными.
Но, к сожалению, каждому кайфу приходит конец. Утро наступило неожиданно быстро, и я осознала, что нужно вернуться в реальность. Хотя эта ночь была запоминающейся, я поняла, что употребление наркотиков - это не то, что я хочу делать постоянно. Было время прокатиться на этой волне, но теперь я готова идти по своему пути без них.
Все эти закладки, геро, пунш и факапы - это часть того мира, в котором я не хочу оказаться надолго. Теперь мне важна моя настоящая жизнь, где я могу радоваться каждому дню и достигать своих целей, не поддаюсь соблазнам наркотиков и негативного влияния окружающих.
Я ушла от прошлого и поняла, что мое будущее - это мое самое ценное залог. Я больше не хочу провалиться в кайф, который только сотрет мои мечты и возможности.
Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!
Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!
Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!
То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!
Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.
Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.
Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!
Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.
Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!
Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...